О настоящих Людях с Большой Буквы

мав телефонну розмову, про яку ще за мить до того, як вона сталася, впевнено сказав би, що таке неможливо
щоб було зрозуміло, як воно відбулось - невеличка передісторія
вже більш як пів року волонтерю в кол-центрі єс
якщо спочатку це для мене було незвичне, зовсім нове заняття, то потроху "в'їхав в тему" і тепер впевнено шуткую, що вже за номером телефону можу здогадатись, що скажуть на тому боці = шутка, звісно, сувора, але доля істини в ній є: вже достатньо великий досвід, і за тоном розмови, манерою розмовляти того, хто на тому боці, за інтонаціями, швидкістю реакції тощо можу багато чого достатньо впевнено сказати про людину
за цей час мав розмови, мабуть, не те що з сотнями людей - за тисячу перевалило напевне, тобто, досвід реально вагомий
доводилось розмовляти з абсолютно різними людьми - і ще раз переконався, що мій улюблений вислів "хороших людей більше, але вони рідше зустрічаються"(с), стопудово вірний
але тут не про це
за весь цей час було 2 найбільш неочікувані і майже неймовірні розмови
одна - пару-трійку місяців тому - з нашим військовим, котрий спілкувався телефоном безпосередньо з окопу на передовій, як раз в час затишшя і відпочинку
і от сьогодні - взагалі неймовірне: комп видає номер, телефоную - знімає слухавку мужик, відповідає свинособачою - я, як знаний ж*до-бендерівець(с), звісно, українською - він теж переходить на українську, і українська в нього нівроку, не гірша за мою - а телефоную я в луганську область (доречі, там по селах багато україномовних не просто задля таких розмов, а по життю - не всіх совєти голодомором винищити змогли)
отож, з'ясували з ним декілька питань, і от доходить до тих, де важливо місце знаходження, і тут він мені й каже спокійно: "я в луганську"... = я від несподіванки просто в шоці, питаю, прям там, в самому луганську? - так, каже, прям там = і це людина, котра нещодавно написала заяву про вступ до єс!!! = перепитую: то ви, перебуваючи там, в окупації, в луганську, не боїтесь відкрито розмовляти телефоном на такі теми? = відповідає: а чого мені ще боятись? мені вже втрачати нема чого, і я тут такий не один - тут багато таких
трохи ще поспілкувались, класний мужик, справжній
саме через ці 2 розмови мені й не шкода витраченого на все це часу, нервів, зусиль тощо - з бійцем в окопі на передовій та справжньою людиною в окупованому луганську
а нам впарюють сивох та інший непотріб як людей бамбаса(с)!!! а там справді є Люди з великої літери, а не паяци-алкаші з сільської самодіяльності совково-клубного розливу = в умовах, коли вже нема більш чого втрачати, ці справжні не просто чекають чогось, а приєднуються до єдиної опозиційної партії, тої, що справді за україну, проти капітуляції і нового руSSка-мірскага совка, котрий нам будує ЗЕлена пошість
респект і уважуха(с)!!!

26.02.2020